100 років тому 13 січня 1921 р. народилася знана багатьма козятинчанами, лікар офтальмолог, Почесний громадянин міста Козятина Марина Володимирівна Цитовська.
Про насичене яскравими, трагічними подіями життя цієї тендітної, легендарної жінки можна писати романи. Один із них вже написаний під назвою «На берегах Південного Бугу» Дмитром Мєдвєдєвим, бувшим партизанським командиром. Книга розпочинається з адресованих до Марини Володимирівни листів вінничанки, подруги Лялі Ратушної, яка брала активну участь у підпільній діяльності на теренах Вінниччини і була вбита осколком ворожого снаряду 18 березня 1944 р. у парадному бібліотеки медичного інституту у м. Вінниці в березневі дні визволення обласного центру від нацистських окупантів. Посмертно подрузі було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
В свій час по місту досить часто організовували зустрічі з лікарем від бога Мариною Володимирівною, де зцілителька зору розповідала про себе, про медичний досвід на фронті, як медсестри, і про свою легендарну подругу Лялю. Вона була чудовим оповідачем, її з задоволенням слухали присутні на зустрічах, зокрема, школярі. Запрошували видатну особистість і у Вінницю ділитися спогадами про юну вінницьку підпільницю.
У фондах Музею історії міста Козятина зберігається на офіційному бланку Вінницького краєзнавчого музею запрошення на тематичний вечір, присвячений Герою Радянського Союзу Лялі Ратушній, який проходив 15 січня 1981 р. Там наша лікар-офтальмолог ділилася спогадами про героїчну загиблу подругу. Зберігається в музеї і світлина у рамі чоловіка Миколи Хомича Колмикова, який був керівником підпілля Вінниччини й допомогав Лялі Ратушній у зв’язках з вінницькими патріотами. Після війни доля звела Марину і Миколу і молоді люди покохали одне одного й одружилися. Нажаль, щастя тривало не довго. Коханий і батько єдиної донечки загинув.
Ще при житті Марина Володимирівна під час зустрічі зі мною передала найцінніші сімейні, духовні реліквії до музейних фондів - це листівка від мами Лялі Ратушної, де згорьована жінка сповіщала Марину про загибель донечки, фото з подругою юності. На полицях етажерки зали, де міські музейники відтворили реконструкцію фрагменту житла фельдшера відділкової лікарні періоду 1909 року, коли народився кінорежисер Віктор Іванов, знаходиться улюблена книга юності Марини Володимирівни, 1907 року випуску Генріха Сенкевича роман «Потоп». Зворушливо передала також до фондів улюблену й цінну річ, що залишилася від передчасно померлої єдиної доньки - шкільну чорнильницю й цікавий настільний світильник.
Вже по смерті Марини Володимирівни близькі передали до скарбниці історії міста й нагороду – медаль Почесного громадянина міста Козятина. Уродженку м. Кролевець з Чернігівщини доля не пестила за життя. Юність вінничанки, яка проживала з батьками підлітком у м. Вінниці, проходила, як у більшості молодих дівчат довоєнного періоду в школі, бібліотеках, на заняттях цікавих гуртків, пов’язаних зі спортом, зі здоровим способом життя та військовою підготовкою.
По закінченні школи вступила до Київського медичного інституту, де й застала майбутню лікарку війна. За власним бажанням стала медичною сестрою пересувного військового шпиталю.
У 1952 році прийшла у колектив Козятинської районної лікарні, як лікар-окуліст. Завідувала 40 років офтальмологічним відділенням. Завжди уважна, привітна, культурна, інтелігентна, витримана людина, зразковий фахівець улюбленої справи, відмінник охорони здоров’я, фахівець першої категорії, вела здоровий спосіб життя. Все життя займалася бігом на місцевому стадіоні, хоча мала хворе серце. Приймала активну участь ведучою у хорі ветеранів війни та праці, декламувала виразно і з душею вірші, поеми. Брала участь лише за 2000 рік у 31-му концерті. Найвагомішим результатом життя та діяльності лікарки з 67-річним досвідом медичної роботи є вдячні пацієнти, яким вона зберегла та повернула зір, проводячи унікальні операції без новітніх на той час офтальмологічних інструментів. У липні 2001 року була рекомендована колективом на звання Почесний громадянин міста Козятина.
Лікар-окуліст, нагороджена 11 медалями, із них “За Перемогу”, “За доблесну працю в період Великої Вітчизняної війни", ”За значний внесок у розвиток медицини».
31 липня 2001 року рішенням 1-ї сесії 23 скликання за №114 Козятинської міської ради удостоєна звання "Почесний громадянин міста Козятина". Видатна лікарка пішла на вічний спокій після тривалої хвороби 10 років тому (22.01.2011р.)
Директор Музею історії міста Козятина Лілія Макаревич
