Будь-яке місто починається з вулиць, які мають свою назву, визначають його самобутність та неповторність. Поява перших вулиць у Козятині датується останньою чвертю ХІХ століття. Це ще один важливий аргумент, який підтверджує вік нашого міста.
Місто Козятин народжувалося як залізнична станція. А назву таку отримав від назви села Козятина, яке розташовувалося поруч. Саме в травні 1868 року розпочалося велике й важливе будівництво Києво-Балтської залізниці. Ця гілка проходила саме через територію, на якій ми з вами проживаємо. Ця, спочатку невеличка, територія витягнулася впродовж земель Південно-Західної залізниці, земель, які раніше належали поміщику Васютинському.
Після введення в експлуатацію другого і третього напрямку залізничних колій станція почала відігравати стратегічну роль в загальній системі залізничних колій царської імперії, збільшувалася загальна кількість людей, що її обслуговували і проживали в робітничому селищі. І тому досить швидко селище набуло статусу містечка. Це сталося на четвертому році експлуатації станції.
Саме тоді, у 1874 році, був затверджений перший план міста. Коли затверджувався початковий план забудови, виділялася земля під будівництво адміністративних споруд, житлових приміщень та на розбудову вулиць. Першочергово для таких потреб під будівництво житла передалося 16,87 десятин та 1,81 десятин на розбудову вулиць. Загальна кількість землі, виділеної під забудову містечка, становила 18,68 десятин. Найперші вулиці носили такі назви: Козятинська, Ново-Селецька, Драгунська і провулок Дистанціонний.
У план забудови міста вводилися корективи у 1881 та у 1884 роках. Кардинально новий план розбудови міста був затверджений у 1888 році, коли був розроблений план освоєння і забудови 2-ої частини міста.
Друга частина розвитку містечка - так званий “другий квадрат” - затверджена в 1888 році. Особливість цього плану полягала в тому, що якщо перша частина забудови містечка освоювалася як залізнична станція, то друга (східна) частина більше заглиблювалась на схід і північ за рахунок земель, що належали поміщику Васютинському та поміщиці Бобовській. Під квартирну забудову відводилося 32,53 десятин. Під Базарну площу 3,38 десятин. На вулиці - 10,76 десятин. Всього - 46,67 десятин землі.
Поява Базарної площі свідчить про те, що місто розвивалося досить швидкими як на той час темпами, росло його стратегічне значення, збільшувалося населення міста, тому що на забудову виділялося вже більше ніж вдвічі загальної земельної площі. У кінці 80-х рр.. 19 ст. місто займало територію 65,35 десятин загальної площі.
Після 1888 року з’являються нові вулиці і провулки: Сєвєрна, Кузнєчна, Поштова, Єврейська, Антоновецька (невеличка), Старовокзальна, Стефанецька, (невеличка) Базарна, Нова і провулок Водопровідній.
Як свідчать архівні дані, навколо міста розташовувалися землі ”имения Казатина, владения помещика Антона Людвиговича Лехно-Васютинского, земли помещицы Бобовской, земли крестьян-собственников, земли чиновников, земли отчуждения по владениях Юго-Западной железной дороги. На север от Дистанционного провулка, согласно плану, отводились земли под кладбище. (Землемер - архитектор В.Л. Франковец)».
XX століття ознаменувалося в нашій історії новими революційними подіями та змінами, які призвели до багатьох руйнівних процесів на фоні гострої класової боротьби та протистояння, що, у свою чергу, викликало уповільнення і соціально-економічного розвитку міста. Було не до благоустрою вулиць.
