Олександр Бондарук народився 22 квітня 1980 року в Угорщині, де його батько проходив військову службу. Згодом сім’я переїхала до міста Термез в Узбекистані, а після звільнення батька з армії — на Луганщину, де жив дідусь Олександра, який був сам родом із Самгородка. Там пройшло його дитинство: дитячий садок, школа, перші мрії.
Після закінчення школи Олександр був призваний на строкову службу, яку проходив на Миколаївщині. Згодом підписав контракт і продовжив військову кар’єру. Коли ж звільнився, залишився жити й працювати у Миколаєві. Певний час пробував знайти себе за кордоном. У 2020 році повернувся в Козятин.
Олександр мав «золоті руки». Він досконало володів ковальською справою, був універсальним майстром, який умів і любив працювати. У його водійському посвідченні були відкриті всі категорії, та заробляв він не лише своїми здібностями — дуже часто допомагав людям без будь-якої винагороди. Він був добрим, щирим, готовим поділитися останнім навіть тоді, коли про це не просили. Він швидко навчався всьому новому. А найбільшою пристрастю була
риболовля. Улюблені вудки, беріг наче справжній скарб. Тепер три його вудки та велосипед залишаться для родини дорогими реліквіями.
19 серпня 2024 року Олександр був призваний до лав Збройних Сил України. Став розвідником. Коротке навчання і пекло війни. Брав участь у бойових діях під Вовчанськом. Дуже важко виходили із завдання : форсували річку, кілометри повзли. Отримав поранення, але вже через десять днів знову повернувся в стрій. 11 листопада 2024 року він вирушив на бойове завдання, з якого вже не повернувся.
Солдат Бондарук Олександр Олександрович, розвідник- радіотелефоніст 1-ої розвідувальної групи (СпП спеціального призначення) 3-ої роти (СпП спеціального призначення), 1-го загону (СпП спеціального призначення) військової частини А4030 від 20.11.2024 року вважався зниклим безвісти в районі ведення бойових дій біля населеного пункту Трудове, Волноваського району, Донецької області. Майже рік воїн повертався додому. Олександр мав позивний «Бонд».
Ми будемо пам’ятати кожне ім’я Героя, ми будемо звіряти життя з їх подвигом.
Вічна пам’ять і шана Герою! Слава Україні!
