Сьогодні, 6 квітня 2026 року, виповнюється річниця з дня загибелі нашого Захисника Хоченкова Валентина Володимировича.
Хоченков Валентин Володимирович народився 28 травня 1988 року в с. Пиковець. Там закінчив школу. По закінченні зустрів красиву, впевнену в собі, мудру не по роках дівчину Світлану. З першого погляду зрозумів, що це його доля. Навчався в нашому училищі та здобув професію – складач поїздів. У 2008 році одружився. Свій трудовий шлях розпочав в КМС, далі вагонне депо. Купили з дружиною земельну ділянку та побудували самі будинок. Валентин Володимирович мав золоті руки, до всього, що знаходиться в їхній оселі він доклав свою любов і вміння. В 2011 році народилась квіточка донечка – Ліда, а у 2020 син Владислав. Тато обожнював своїх дітей. Він жив своєю сім’єю і весь час повторював «Моя мрія – дати нашим дітям те, чого нам не змогли дати наші батьки». Він вірив, що в цьому жорстокому світі честь, порядність та совість стоять поруч на найвищому щаблі й добро завжди перемагає зло. Завдячуючи своїй легкій вдачі, чуйності та доброті, мав дуже багато друзів та однодумців.
17 лютого 2025 року був мобілізований. Військовий вишкіл проходив у Житомирі, був направлений в Курську область РФ. 6 – го квітня 2025 року стрілець – снайпер десантно – штурмового відділення, десантно – штурмового взволу, 10 – ї десантно – штурмової роти, 3 – го десантно – штурмового батальйону військової частини А 2582 в районі населеного пункту Гуєво, Суджанського району, Курської області Хоченков Валентин Володимирович загинув.
Нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Похований Герой на міському цвинтарі на Алеї Слави.
Вічна памʼять та слава Герою! Щирі співчуття родині!
