30 травня, у Пиковецькій гімназії відбулася зворушлива подія — урочисте відкриття меморіальної дошки на честь нашого земляка, мужнього захисника та Героя України Вячеслава Залевського з позивним "Хміль".
Рівно рік тому, 30 травня 2024 року, Вячеслав трагічно загинув, виконуючи бойове завдання на території Серебрянського лісництва
Вшанувати світлу пам'ять Вячеслава, який віддав своє життя за волю та незалежність України, зібралися його родина, друзі, знайомі, представники громади, а також численні гості та небайдужі жителі. До заходу долучилися священнослужителі, декан історичного факультету Вінницького державного педагогічного університету ім. Коцюбинського, кандидат наук, професор Олег Мельничук, та командир з позивним "Буль". Особливо щемливою миттю стало зачитування побратимами Вячеслава Молитви Націоналіста.
Сьогодні звучало багато добрих слів та щемливих історій з життя Воїна, які розкривали його неймовірну силу духу та патріотизм.
Вячеслав, попри проблеми із зором, завжди прагнув до війська і мріяв стати військовим. Хоча він не пройшов медичну комісію до ЗСУ, його глибока любов до історії України та захоплення військовою реконструкцією привели його до "Азову" — 12-ї бригади спеціального призначення Національної гвардії України — у січні 2024 року. Як він сам сказав своїй мамі: "Мамо, не плач. Я вибрав шлях воїна, пишайся мною!". Навіть будучи пораненим, він зберігав почуття гумору, жартуючи з побратимами.
"Хміль" був для своїх побратимів як молодший брат, завжди прагнув робити більше і краще за всіх, незважаючи на свої фізичні особливості. Його командир підкреслив: "Я з гордістю скажу: цей хлопчина зробив більше ніж я та більшість людей, які знаходяться поруч зі мною. Він був саме тією людиною, якою пишаються командири".
Ім'я Вячеслава Залевського назавжди повернулося у рідну школу — в пам’ять, в історію, у совість поколінь. Герої не вмирають, доки ми про них пам’ятаємо, доки говоримо їхні імена, доки живемо гідно їхнього подвигу.
Вічна Слава та шана полеглим Героям! Слава Україні!
